Коло стільця, розгорнуте з верхньої точки. Найбільш очевидною особливістю є те, що задня частина кільця з’єднана з підлокітником, який плавно проходить від високого до низького. Сидячи, люди можуть спертися руками об підлокітники, що дуже зручно і популярно. Форма округла і витончена, а тіло пухке і енергійне. Це один із унікальних стилів стільців нашої нації. Пізніше воно поступово перетворилося на крісло, призначене для використання в приміщенні. Різниця між ним і стільцем полягає в тому, що він не потребує схрещування ніжок, а використовує чотири ніжки та використовує дерев’яну дошку як поверхню, яка мало чим відрізняється від шасі звичайного стільця. Лише верхня частина сидіння зберігає форму верхнього сидіння. Більшість із цих стільців виставляються парами, і небагато з них розміщені окремо. Оскільки кільце сидіння крісла вигнуте, краще використовувати круглі матеріали. Більшість крісел виконано в техніці світлого елемента, і лише група простих візерунків вибита посередині спинки, але вони дуже неглибокі. Спинка виконана з S-подібної кривої, яка виконана відповідно до кривої людських хребців, що є типовим прикладом наукового характеру меблів у стилі Мін.
